Пане Голове,
Сполучені Штати вітають рішення України скликати цю зустріч. Згідно з параграфом 16.2 Розділу III Віденського документа Україна має право просити детальну інформацію про цілі широкомасштабного та дуже незвичайного військового нарощування Російської Федерації на кордонах України, в Білорусі та в окупованому Криму.
На жаль і це прикро, хоча, можливо, не дивно, Російська Федерація сьогодні відсутня. Росія не тільки відмовилася визнати законні занепокоєння України щодо безпеки, але вона відмовилася навіть брати участь в одній із засадничих процедур режиму зниження ризиків ОБСЄ. Справді, Росія охарактеризувала звернення України до заходів щодо зниження ризиків у Віденському документі, на який погодилася сама Росія, як «неприйнятне» та «провокацію». Лише уявіть. Запит на інформацію, поданий у встановленому порядку, кваліфікується як «провокація». І прицьому нам чомусь потрібно повірити, що безпрецедентне масове військове нарощування Росії в Україні та навколо неї зовсім не є «незвичайним» чи «значним». Іншими словами, «тут взагалі нема чого дивитися».
Фактично, у відповідь на законний запит України на інформацію, Російська Федерація пішла так далеко, що стверджувала, що Україна зібрала 120 000 українських військових під Донецьком і Луганськом, «готуючись до збройного вирішення внутрішньоукраїнського конфлікту». Ця відверта брехня, яка не відображена в жодній з чудових доповідей СММ про підконтрольну уряду територію, досить очевидно має на меті створити привід для військових дій. Це не тільки демонструє кричуще нехтування Росією своїми зобов’язаннями щодо зниження ризиків згідно з Віденським документом, але й створює небезпечний прецедент: інструменталізація Віденського документа для поширення неправдивих наративів і потенційного фальшивого приводу для нападу.
Занепокоєння України щодо військової діяльності та намірів Росії сьогодні, на жаль, ґрунтується на новітній історії. У 2014 році Росія не надала детальної інформації про свої незвичайні військові дії на кордоні України у відповідь на запити України щодо Віденського документа, а також відмовилася брати участь у зустрічах з метою роз’яснення проблем України. І ми всі знаємо, що було далі. Росія вторглася й окупувала українську територію всупереч Статуту ООН та принципам Гельсінського Заключного акту про суверенітет, територіальну цілісність та непорушність кордонів. Чому ми повинні думати, що дії Росії сьогодні відрізняються?
Сполучені Штати, разом із багатьма іншими державами-учасницями, представленими сьогодні, серйозно стурбовані наслідками дуже незвичайної військової діяльності Росії та чіткою можливістю подальшого вторгнення в Україну. Ми категорично відкидаємо твердження про те, що занепокоєння України та міжнародної спільноти є причиною, а не наслідком ескалації з боку Росії. Як сказав Державний секретар Блінкен, це просто окозамилювання.
На вчорашньому засіданні ми підкреслювали, як союзники НАТО віддані прозорості щодо своєї військової діяльності. Але варто повторити, що союзники та партнери по НАТО надають вичерпну інформацію про великі військові навчання. Про Cold Response, DEFENDER 21 і Sabre Strike було повідомлено відповідно до процедур Віденського документа. І, як я зазначив учора, і Чехія, і Литва добровільно повідомили про свою участь у Saber Strike у масштабі, що навіть не вимагає повідомлення. Союзники НАТО дотримуються своїх зобов’язань щодо контролю над озброєннями та зміцнення довіри. Москва повинна зробити те ж саме і забезпечити прозорість щодо сил, які вона розгорнула на кордонах України.
Якби Росія була тут сьогодні, ми б поставили низку питань. Оскільки Росія відсутня, ми все-таки поширимо ці питання для протоколу й історії.
Військове нарощування такого масштабу, яке налічує принаймні 90-95 батальйонних тактичних груп, не можна заперечувати чи пояснювати технічними особливостями. Світ спостерігає, і факти очевидні. Ми разом з Україною просимо Російську Федерацію надати інформацію про:
— місця, де відбувається ця діяльність
— дати завершення цих незвичайних військових маневрів
— кількість і види військових формувань і частин
— дати повернення цих підрозділи до місць постійної дислокації.
Міністерство оборони Білорусі заявило, що російські збройні сили з Білорусі підуть після завершення військових навчань. Ми із занепокоєнням відзначаємо, що не згадується куди ці сили попрямують, коли залишають Білорусь.
Російська Федерація поскаржилася на провокаційні навчання поблизу чутливих прикордонних районів, але насправді саме Росія вдруге за рік провела неоголошене військове нарощування поблизу кордонів України. Чи може Росія пояснити це протиріччя?
Наші постійні занепокоєння не обмежуються суходолом. Зазначаємо, що згідно з пунктом 40.2 Віденського документа «залучення військових сил у десантуванні з моря, вертолітному десантуванні або десантуванні з парашута в зоні застосування заходів зміцнення довіри та безпеки» кваліфікується як подія сповіщення, якщо в них бере участь 3000 військовослужбовців або більше. Шість десантних кораблів пройшли транзитом до Чорного моря з Північного та Балтійського флотів, приєднавшись до десантних сил Чорноморського флоту для участі у навчаннях, які фактично блокували більшу частину узбережжя України. У поєднанні ці судна можуть перевозити понад 3000 військовослужбовців. У світлі такого зосередження десантних сил, чи має намір Росія вдатися до дій із висадкою десантних сил? Якщо так, то чому Росія не повідомила про навчання? З огляду на те, що ці десантні сили пройшли транзитом з Балтики та Арктики, це навряд чи може бути так званим «швидким навчанням». Але навіть якби це було так, про це потрібно було б повідомити у момент його початку.
Пане голово, ми знову висловлюємо занепокоєння з приводу цих незвичайних заходів і просимо наших російських колег відповісти на ці детальні запитання, які ми розповсюдимо. Якщо вони вирішили цього не робити, принаймні нехай цей орган візьме до уваги їх мовчання.
Насамкінець, пане Голово, ми беремо до уваги сьогоднішнє повідомлення представників Російської Федерації про те, що російські військові частини з Південного та Західного військових округів «повернуться до місць постійної дислокації». Як завжди, ми будемо дивитися на те, що робить Російська Федерація, а не тільки на те, що вона говорить. І, в будь-якому разі, ми глибоко шкодуємо про її рішення не брати участьі у цій зустрічі і не пояснювати свою діяльність на цьому форумі.
Дякую, пане Голово.
