Голово Коркер, заступнику Менендез, шановні члени Комітету! Дякую за можливість сьогодні виступити перед вами стосовно ситуації в Україні, а також за ваш особистий внесок у майбутнє цієї країни. Як багатьом з вас відомо завдяки поїздкам, зустрічам і двосторонній співпраці Сенату та представників України минулого місяця, українці високо цінують підтримку Комітету, яку він надає у питаннях їх безпеки, демократії, суверенітету та майбутнього процвітання.
Сьогодні Україна – головне питання нашого 25-річного пошуку «єдиної, вільної і мирної Європи». Мої колеги і я радо надамо вам сьогодні останню інформацію про дії США щодо підтримки України на її шляху до звільнення від свого корумпованого, олігархічного минулого, до визначення демократичнішого, європейського майбутнього і до припинення насильства, розпалюваного Росією. Сьогодні я зосереджуся на двох питаннях. Перше – це робота, що її виконує Україна, за підтримки з боку США та міжнародної спільноти, для проведення реформ у країні, для подолання корупції і зміцнення демократичних інституцій. Друге – я поінформую про наші зусилля, спрямовані на імплементацію Мінських домовленостей, досягнутих у лютому і вересні, у тому числі про нашу готовність ввести подальші санкції щодо Росії, якщо зобов’язання, які Москва взяла на себе, і надалі порушуватимуться. Мої колеги із Міністерства оборони, перший заступник міністра МакКеон та віце-адмірал Пандольф, детальніше говоритимуть про наші відносини у сфері безпеки. Пан Толой більше скаже про нашу макроекономічну допомогу, яку ми скоординовано надаємо із міжнародними партнерами. По-перше, дозвольте нагадати, чому ми тут. Шістнадцять місяців тому київський Майдан і виступи у містах по всій Україні спричинили мирні протести пересічних українців, яким набрид слабкий, корумпований режим, який прагнув обдурити народ, позбавивши його суверенного вибору на користь асоціації з Європою. Вони вистояли і мороз, і жорстокі побиття, і снайперські кулі. Лідер цього прогнилого режиму втік з країни, а парламент, у тому числі більшість членів його ж партії, проголосував за його відставку. Потім Україна почала творити нову країну за своїми власними умовами – підписанням Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, проведенням чесних і справедливих виборів (двічі, навіть за умови облоги і бойових дій на сході) та готовністю впровадити глибокі і всебічні економічні та політичні реформи. На тлі російської агресії ситуація в країні залишається небезпечною. Лідери України, у виконавчій сфері та в парламенті, знають, що вони змагаються із часом у питанні очищення країни і проведення важких і соціально болючих реформ, необхідних для надання поштовху економіці і для виконання своїх зобов’язань перед народом, МВФ та міжнародною спільнотою. Пакет реформ, внесений урядом й ухвалений Верховною Радою, вражає своїм масштабом і політичною мужністю. Лише минулого тижня:
Було прийнято бюджетну реформу, якою передбачено скорочення дефіциту цього року і посилення децентралізації шляхом надання більшого фінансового контролю місцевим громадам;
Зроблено важкий вибір у питанні скорочення пенсійних пільг, збільшення вимог до робочого стажу і збільшення пенсійного віку;
Створено нову банківську умову, що передбачає посилення штрафів для фінансистів за виведення активів з банків за рахунок держави – дуже поширена серед олігархів практика;
Окрім того, було прийнято закон, яким зменшено нераціональні субсидії на газ та закрито простір для корумпованих посередників, які купували задешево, продавали за дорого, обкрадаючи український народ. Ці закони сприятимуть корпоративній ефективності, стимулюватимуть національне виробництво і дадуть можливість використати 400 мільйонів доларів від збільшення доходів від державних газових компаній на допомогу малозабезпеченим, у тому числі 1,7 мільйону осіб, які змушені кидати свої домівки через конфлікт.
Із допомогою США – у тому числі і з кредитними гарантіями на 1 мільярд доларів минулого року та 355 мільйонами доларів міжнародної допомоги і технічних консультацій, уряд України:
Допомагає захистити вразливі верстви українців від наслідків необхідних економічних реформ;
Поліпшує енергоефективність домогосподарств та заводів шляхом обліку, мотивації споживачів та удосконалення інфраструктури;
Будує платформи електронного управління з метою зробити закупівлі прозорими, а основні урядові послуги – чистішими і доступнішими;
Виводить на вулиці Києва щойно навчених патрульних, які захищатимуть громадян, а не вимагатимуть від них хабарів;
Реформує Генеральну прокуратуру – за підтримки з боку консультантів США у галузі забезпечення правопорядку та кримінального права – і допомагає «зарядити» правореалізаційні процеси і процеси притягнення до відповідальності;
Працює над тим, щоб вивести економічну діяльність із тіні;
Підтримує нове законодавство у галузі сільського господарства – за підтримки фахівців USAID – з метою дерегуляції сектора і для того, щоб сімейні ферми могли продавати свою продукцію на місцевих, регіональних та оптових ринках; і
Допомагає тим, хто змушений покинути Донецьк і Луганськ, програмами USAID із професійного навчання у таких містах, як Харків. І допомога продовжуватиме надходити. Бюджет президента включає запит на 2016 фінансовий рік на 513,5 мільйонів доларів, що майже вшестеро більше, ніж запит на 2014 рік, аби «закріпити» ці зусилля. Щоб просуватися далі, Україна повинна продовжувати свою важку працю. Між сьогоднішнім днем і літом ми повинні побачити впровадження бюджетної дисципліни і забезпечення стягнення податків в усій країні, особливо і зокрема з деяких найбагатших українців, які дуже довго насолоджувалися безкарністю. Ми повинні побачити продовження реформ у Нафтогазі і в усьому енергетичному секторі, а також остаточне ухвалення сільськогосподарського законодавства, повна і неупереджена реалізація антикорупційних заходів, в тому числі зобов’язання зламати олігархічну, клептократичну культуру, яка спустошила країну.
Як я говорила у своєму останньому виступі тут, у Комітеті, найсильнішим антидотом російській агресії та ворожому впливу у середньо-терміновій перспективі Україна може протиставити свій успіх як демократична держава із вільним ринком, а також успішну перемогу над корупцією, залежністю та зовнішнім тиском, які перешкоджали устремлінням українців протягом багатьох десятиліть. Щоб це сталося, ми маємо забезпечити, аби уряд дотримувався своїх обіцянок народові України і утримав довіру міжнародної фінансової спільноти. В той же час Сполучені Штати, Європа і світ повинні вірити Україні й допомогти забезпечити, що російська агресія та вторгнення не зламають дух України, її волю або економіку до початку реформ.
Це мене веде до другого питання – навіть у час побудови Україною мирної, демократичної, незалежної країни на 93 відсотках своєї території, Крим і частина східної України потерпають від режиму терору. Сьогодні Крим залишається під незаконною окупацією, порушення прав людини там стає нормою, без винятку, стосовно багатьох незахищених груп – кримських татар, українців, які не відмовляються від своїх паспортів, журналістів, ЛГБТ-осіб та інших.
У східній Україні Росія та її маріонетки-сепаратисти дають волю нечуваному насильству та розгрому. Цей штучний конфлікт, керований Кремлем, підживлюваний російськими танками і важким озброєнням, фінансований за рахунок російських платників податків, коштував життя понад 6000 українцям та сотням молодих росіян, яких направив воювати і вмирати Кремль у війні, яку їхній уряд спростовує. Коли вони повертаються додому у цинкових домовинах, так званим «Вантажем 200» (такий російський евфемізм для загиблих на війні), їхнім матерям, дружинам і дітям наказують не ставити дуже багато запитань або здіймати галас, якщо вони хочуть отримувати пільги через смерть близької людини.
Під час цього конфлікту Сполучені Штати і ЄС злагоджено співпрацювали у питанні запровадження послідовних раундів жорстких санкцій, у тому числі секторальних, щодо Росії та близьких їй сепаратистів – як ціну за їхні дії. У Криму ми показали через санкції, які стосуються інвестицій, що якщо «відкусити» шматок іншої країни, цей шматок «стане поперек горла». Наша єдність з Європою залишається основою нашої політики стосовно цієї кризи.
І саме в цьому дусі ми вітаємо зусилля канцлера Німеччини Меркель і президента Франції Олланда в Мінську 12 лютого, яких вони доклали у ще одній спробі припинити бойові дії на сході Україні. Пакет Мінських домовленостей – від 5 і 19 вересня, а також Комплекс заходів із імплементації [цих домовленостей] від 12 лютого – дають надію на мир, роззброєння, політичну нормалізацію і децентралізацію в східній Україні, на повернення державного суверенітету України і контролю її території і кордонів. Росія погодилася на [цей пакет]; Україна погодилася на [цей пакет]; сепаратисти пристали на [цей пакет]. І за ним стоїть міжнародна спільнота.
Для декого на сході України умови життя починають поліпшуватися. Уздовж багатьох районів на лінії зіткнення, зокрема, в Луганській області, настало перемир’я, у деяких містах і селах стихли гармати, деяке озброєння відвели, когось із заручників звільнили.
Але картина дуже нерівна. Від початку припинення вогню 15 лютого Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ зафіксувала сотні порушень. Дебальцеве, ключовий залізничний вузол далеко від лінії вогню, дісталося сепаратистам і російським війська за шість днів після підписання домовленості у Мінську і через три після введення перемир’я в силу. У селі Щастя поблизу донецького аеропорту, у Широкиному та інших містечках навколо Маріуполя тривають обстріли, за свідченнями Спеціальний моніторинговий орган ОБСЄ. У найближчі дні – не тижні, не місяці – ми повинні побачити:
Повне припинення вогню в усіх районах східної України;
Повний, безперешкодний доступ до всієї зони конфлікту, у тому числі утримуваних сепаратистами територій, для спостерігачів ОБСЄ, і
Повне відведення усього важкого озброєння – українського, російського і сепаратистського – як це передбачено домовленостями, під наглядом і контролем ОБСЄ.
Якщо це буде здійснено в повному обсязі, це принесе мир і безпеку на схід України вперше майже рік. І це дозволить України отримати доступ д свого народу у східній Україні й можливості для діалогу і політичного врегулювання з ним.
Саме це обіцяють нам Мінські домовленості. Мир, потім політичну нормалізацію, потім – повернення кордонів. Але спершу має настати мир. Зобов’язання Росії в рамках Мінських домовленостей абсолютно зрозумілі, тож вибір за Росією. к сказав президент, ми судитимемо Росію за її діями, а не за словами. Сполучені Штати почнуть згортати санкції щодо Росії тільки тоді, коли Мінські домовленості будуть виконані у повному обсязі.
Але може бути і навпаки. Ми вже почали консультації з нашими європейськими партнерами щодо подальшого тиску на Росію санкціями, якщо Росія буде продовжувати підживлювати вогонь на сході або в інших регіонах України, якщо вона не дотримуватиметься Мінських домовленостей або захопить більше територій, як це було з Дебальцевим.
Пане голово, члени Комітету, інвестиції США в Україну набагато більші, ніж просто захист вибору однієї європейської країни. Йдеться про захист системи, що заснована на правилах, по всій Європі і в усьому світі. Мова йде про те, щоб сказати «ні» змінам кордонів за допомогою сили, «ні» залякуванню великими країнами своїх сусідів, «ні» вимаганню сфер впливу. Йдеться про захист 25-річних американських інвестицій в майбутнє Європи в цілому – вільної і мирної, яка буде прикладом для всіх країн і народів, що хочуть більш демократичного, багатшого майбутнього.
Дякую Комітету за повну підтримку і прихильність.
