ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ США
Офіс РЕЧНИКА
Для негайного поширення 17 лютого 2022 року
17 лютого 2022 року
Штаб-квартира Організації Об’єднаних Націй у Нью-Йорку, США
ДЕРЖАВНИЙ СЕКРЕТАР БЛІНКЕН: Пане президенте, ця рада була скликана сьогодні для обговорення імплементації Мінських домовленостей, мети, яку ми всі поділяємо, попри постійні порушення їх Росією. Ці домовленості, які були укладені в 2014 та 2015 роках і підписані Росією, залишаються основою для мирного процесу врегулювання конфлікту на сході України.
Головним обов’язком цієї ради – самою причиною її створення – є збереження миру та безпеки. Сьогодні, у той час як ми зібралися тут, найбільш актуальною загрозою миру та безпеці є агресія Росії, що насувається проти України.
На кону не лише Україна. Це момент небезпеки для життя і безпеки мільйонів людей, а також для підвалин Статуту Організації Об’єднаних Націй і для заснованого на правилах міжнародного порядку, на якому тримається стабільність у всьому світі. Ця криза безпосередньо торкається кожного члена цієї ради та кожної країни світу.
Тому що основні принципи, які підтримують мир і безпеку – принципи, які були закріплені у міжнародному праві після двох світових воєн і холодної війни – під загрозою. Принцип, що одна країна не може силою змінювати кордони іншої країни. Принцип, що одна країна не може диктувати іншій країні її вибір чи політику, або з ким вона буде єднатися. Принцип національного суверенітету.
Це саме та криза, для запобігання якій була створена Організація Об’єднаних Націй і, зокрема, Рада Безпеки.
Ми повинні взятися до питання, що Росія зараз вчиняє з Україною.
За останні кілька місяців, будучи не спровокованою і без виправдання, Росія зосередила понад 150 000 війська в Росії, Білорусі, в окупованому Криму біля кордонів України. Росія каже, що вона відводить ці сили. Ми не бачимо, щоб це відбувалося на місці. Наші дані чітко вказують на те, що ці сили, у тому числі сухопутні війська, авіація, кораблі, готуються до наступу на Україну найближчими днями.
Ми не знаємо точно, як все буде розвиватися, але ось що світ може очікувати, що відбуватиметься. Насправді, це відбувається прямо зараз, сьогодні, коли Росія робить кроки на шляху до війни, повторюючи загрозу військових дій.
По-перше, Росія планує створити привід для свого нападу. Це може бути кровопролитна подія, в якій Росія звинувачуватиме Україну, або зухвале звинувачення, яке Росія висуне проти українського уряду. Ми не знаємо точно, у якій формі це буде. Це може бути сфабрикований так званий «терористичний» акт всередині Росії, вигадане винайдення братської могили, інсценований удар безпілотника по мирних жителях або фальшивий, чи навіть реальний, напад із застосуванням хімічної зброї. Росія може охарактеризувати цю подію як етнічну чистку чи геноцид, перетворюючи у насмішку концепцію, яку ми в цій залі не сприймаємо легковажно, і я не сприймаю її легковажно, виходячи з історії моєї родини.
Останніми днями російські ЗМІ вже почали поширювати деякі з цих фейкових тривог і заяв, щоб максимізувати обурення громадськості, щоб закласти основу для вигаданого виправдання війни. Сьогодні цей шквал лише посилився в російських державних ЗМІ. Сьогодні ми почули деякі з цих безпідставних звинувачень від підтримуваних Росією промовців.
По-друге, у відповідь на цю сфабриковану провокацію російський уряд, на найвищому рівні, може театрально скликати екстрені наради для розв’язання так званої кризи. Уряд оприлюднить прокламації про те, що Росія має відреагувати, щоб захистити громадян Росії або етнічних росіян в Україні.
Далі планується розпочатися напад. Російські ракети та бомби будуть скидатися по Україні. Зв’язок буде заглушений. Кібератаки паралізують ключові українські установи.
Після цього російські танки та солдати просуватимуться до ключових цілей, які вже визначені та накреслені в детальних планах. Ми вважаємо, що ці цілі включають столицю України Київ, місто з населенням 2,8 мільйона людей.
І звичайного типу напади – це не все, що Росія планує заподіяти проти народу України. У нас є інформація, яка свідчить про те, що Росія буде націлюватись на певні групи українців.
Ми попереджаємо український уряд про все, що насувається. І сьогодні ми представляємо це дуже детально, сподіваючись, що, ділячись зі світом тим, що ми знаємо, ми зможемо вплинути на те, щоб Росія облишила шлях війни і обрала інший шлях, поки ще є час.
Так, я розумію, що дехто ставить під сумнів нашу інформацію, згадуючи попередні випадки, коли дані розвідки в кінцевому підсумку не підтверджувалися. Але кажучи начистоту: я сьогодні тут не для того, щоб почати війну, а для того, щоб їй запобігти. Інформація, яку я тут представив, підтверджується тим, що ми бачимо, що розгортається на наших очах протягом місяців. І пам’ятайте, що хоча Росія неодноразово висміювала наші попередження та оголошення тривоги як мелодраму та нісенітницю, вона неухильно зосереджує понад 150 000 війська на кордонах України, а також має можливості для проведення масованого військового нападу.
Це бачимо не лише ми: союзники та партнери бачать те саме. І Росія чує це не лише від нас. Голоси міжнародної спільноти стають дедалі голоснішими.
Якщо Росія не вторгнеться в Україну, то ми втішимося, що Росія змінила курс і довела, що наші прогнози помилкові. Це був би набагато кращий результат, ніж той курс, на якому ми зараз перебуваємо. І ми з радістю приймемо будь-яку критику, яка нам буде адресована.
Як сказав Президент Байден, це буде війна з довільного вибору. І якщо Росія зробить такий вибір, ми чітко дали зрозуміти разом із союзниками та партнерами, що наша відповідь буде різкою та рішучою. Президент Байден у сильних виразах повторив це на початку цього тижня.
Є ще один вибір, який Росія все ще може зробити, якщо є хоч якась правда в її твердженнях, що вона віддана дипломатії.
Дипломатія – єдиний відповідальний шлях вирішення цієї кризи. Істотною частиною цього є виконання Мінських домовленостей, тема нашого сьогоднішнього засідання.
Є низка зобов’язань, які Росія та Україна взяли згідно Мінська, а також роль ОБСЄ та партнерів по Нормандському формату.
Якщо Росія готова разом з українським урядом працювати над процесом виконання цих зобов’язань, наші друзі у Франції та Німеччині готові скликати дискусії на високому рівні в Нормандському форматі для вирішення цих питань. Україна готова до цього. І ми повністю готові підтримати сторони.
Прогрес у врегулюванні кризи на Донбасі за допомогою Мінських домовленостей може підсилити ширші перемовини з питань безпеки, які ми готові вести з Росією у координації з нашими союзниками та партнерами.
Понад три тижні тому ми надали Росії документ, в якому детально описуються конкретні взаємні кроки, які ми можемо зробити найближчим часом для вирішення наших відповідних занепокоєнь і просування інтересів колективної безпеки Росії, Сполучених Штатів, наших європейських партнерів і союзників. Сьогодні вранці ми отримали відповідь, яку ми зараз оцінюємо.
Раніше сьогодні я надіслав листа міністру закордонних справ Росії Сергію Лаврову з пропозицією зустрітися наступного тижня в Європі у продовження наших переговорів останніх тижнів, щоб обговорити кроки, які ми можемо зробити для безконфліктного вирішення цієї кризи. Ми також пропонуємо провести засідання Ради НАТО-Росія та Постійної ради ОБСЄ.
Ці зустрічі можуть прокласти шлях до саміту ключових лідерів у контексті деескалації, щоб досягти порозуміння щодо наших взаємних безпекових занепокоєнь. Як провідні дипломати наших країн, ми зобов’язані докласти всіх зусиль, щоб дипломатія досягла успіху, не залишити невикористаними жодних можливих дипломатичних інструментів.
Якщо Росія віддана дипломатії, ми надаємо їй усі можливості, щоб продемонструвати цю відданість.
Я не сумніваюся, що відповіддю на мої сьогоднішні зауваження будуть чергові заперечення російського уряду про те, що Сполучені Штати розпалюють істерику, або про те, що у них «немає планів» вторгатися в Україну.
Тож дозвольте зробити це простим. Російський уряд може оголосити сьогодні – без застережень, двозначності чи ухилів – що Росія не вторгнеться в Україну. Висловіть це чітко. Скажіть про це всьому світу. А потім продемонструйте це, відправивши ваші війська, ваші танки, ваші літаки назад у їхні казарми та ангари та відрядивши своїх дипломатів за стіл переговорів.
Найближчими днями світ бачитиме ці зобов’язання або відмову від них. Я передаю слово.
