Федеральне міністерство закордонних справ
Берлін (Німеччина)
Державний департамент США
Офіс прес-секретаря
24 червня 2022 р.
ДЕРЖСЕКРЕТАР БЛІНКЕН: Анналена, дуже дякую. Я вважаю, що наша поштова служба працювала краще, ніж у деяких з наших колег, але я дійсно хочу подякувати Вам і подякувати Німеччині за те, що ви зібрали нас усіх тут, у цьому місці в цей надзвичайно важливий час. І я дуже вдячний усім учасникам, але особливо тим із країн, де народ несе тягар цієї продовольчої кризи, і ми з нетерпінням бажаємо почути безпосередньо від вас, що власне ми можемо зробити разом, щоб більш ефективно задовольняти ваші потреби, потреби ваших народів.
Ми вже чули про показники і бачили прискорення кризи протягом останніх кількох років. Люди, які живуть в умовах гострої продовольчої небезпеки, тобто коли неспроможність людини споживати достатні обсяги їжи ставить під безпосередню загрозу її життя або засоби до існування: це за оцінками ООН приблизно 108 мільйонів людей у 2016 році і 193 мільйони людей минулого року. Наразі за підрахунками Світового банку неспровокована війна Росії проти України, яка давно є однією зі світових житниць, додає ще щонайменше 40 мільйонів людей до лав тих, хто відчуває серйозну нестачу продовольства.
Тож ми знаємо, які рушії спричиняють це: клімат, ковід, а тепер ще й конфлікт внаслідок агресії Росії. Російські військові спустошують українські ферми та зернові елеватори, крадуть українське зерно та обладнання, необхідне для його збирання, блокують доступ до українських морських портів. Зараз в елеваторах в Україні зберігається близько 25 мільйонів тон зерна, де воно згниє, якщо не експортувати. У найближчі місяці буде зібрано ще десятки мільйонів тон зерна, але їх нема де зберігати, бо українські елеватори переповнені, тому що Україна не може відвантажувати своє зерно через російську блокади.
Дуже важливо, щоб ми дуже чітко формулювали певні речі, і Анналена сказала це раніше, а я хочу це підтвердити: коли ми ввели санкції проти Росії, щоб вона якомога швидше припинила свою агресію проти України, ми свідомо створили винятки для сільськогосподарських товарів, добрив, страхування та доставки, необхідні для переміщення цих продуктів саме для того, щоб уникнути загострення продовольчої кризи. Ніщо не заважає Росії експортувати власні харчові продукти та добрива, і лише одна країна блокує вивіз того ж самого з України – це Росія.
Минулого місяця, як повідомила Анналена, я скликав засідання Ради Безпеки ООН і міністерську зустріч, щоб спробувати допомогти активізувати подальші колективні дії. Серед заходів, які ми втілили, було створення глобальної дорожньої карти, що зобов’язує країни вживати швидких, конкретних кроків з постачання харчових продуктів людям у всьому світі, які їх потребують зараз, і забезпечити більшу стійкість до майбутніх потрясінь. Цю карту підписали дев’яносто чотири країни. Отже, яка наша відповідальність? Наша відповідальність полягає в тому, щоб перетворити зобов’язання, які взяли на себе країни – через дорожню карту та інші ініціативи – у конкретні негайні дії.
Кілька пропозицій: по-перше, більше країн мають збільшити нові значні внески для задоволення негайних гуманітарних потреб. Робота таких критично важливих організацій, як Всесвітня продовольча програма, Продовольча та сільськогосподарська організація ООН – вартість їхньої роботи різко зросла. Ми повинні допомогти їм заповнити деякі з цих прогалин. З початку російської агресії в лютому Сполучені Штати виділили майже 2,8 мільярда доларів на екстрену продовольчу допомогу, включаючи збільшення нашої допомоги країнам і регіонам, які найбільше постраждали – на Африканському Розі, у Ємені, Лівані, Гаїті. Минулого місяця Конгрес Сполучених Штатів затвердив 5,5 мільярдів доларів нового фінансування глобальної продовольчої безпеки та гуманітарної допомоги. Протягом наступних тижнів і місяців ми зможемо зробити ще більше, і незабаром ви можете очікувати подальших заяв про нашу додаткову підтримку, в тому числі від Президента на зустрічі керівників країн “Великої сімки”.
По-друге, ми маємо прискорити зусилля, очолювані Організацією Об’єднаних Націй, спрямовані на припинення блокування Росією українського експорту продовольства через Чорне море.
По-третє, ми повинні подолати глобальний розрив у постачанні добрив – виробляти більше добрив і підвищувати ефективність їхнього застосування. Ми знаємо, що якщо добрива не потрапляють до фермерів, то врожайність зменшується. Зменшується врожайність, збільшується дефіцит, зростають ціни. Ціни на добрива різко зросли з початком пандемії. Вони ще більше зростають внаслідок агресії Росії. Відсутність доступу до добрив означає, що багато країн з низьким рівнем доходу значно скорочують своє власне виробництво. Президент Байден виділив 500 мільйонів доларів на збільшення власного виробництва добрив і закликав світову спільноту зібрати 100 мільйонів для нових досліджень щодо підвищення ефективності, а також розробки альтернатив.
По-четверте, уряди повинні протистояти спокусі ввести обмеження на експорт продуктів харчування та добрив. Минулі кризи продемонстрували, що це лише погіршить проблему.
По-п’яте, нам потрібно істотно підвищити потенціал та стійкість сільського господарства в усьому світі. Це те, що я чув неодноразово, коли минулого місяця зустрічався з африканськими колегами на полях нашого міністерського засідання ООН. Ми наполегливо над цим працюємо – через індивідуальні зусилля, як-от наша власна ініціатива “Годувати майбутнє”, яка вносить мільярд доларів на рік у розвиток потенціалу, так і через залучення інвестицій через міжнародні фінансові установи.
По-шосте, кажучи про ці установи, ми цілком погоджуємося з тим, що нам потрібно продовжувати ініціативи в рамках міжнародних фінансових установ, щоб пом’якшити раптові нестачі продовольства та надати країнам більшу гнучкість у тому, що вони роблять, щоб переконатися, що вони можуть прогодувати свій народ.
Нарешті, ми повинні посилювати обмін інформацією та координацію, щоб краще визначати потреби та мати можливість ефективно їх задовольняти. Це одна з головних ідей Глобального альянсу з продовольчої безпеки, який ми та інші країни-члени “Великої сімки” започаткували тут у Берліні минулого місяця.
Тож дозвольте мені закінчити на цьому. Ми чуємо всі ці цифри; ми всі наводили цифри цієї зростаючої продовольчої небезпеки. Але ми знаємо про наступне: ми знаємо, що ці цифри – це люди, реальні люди, реальні життя, реальні засоби до існування, матері, батьки, діти. І коли ви, наприклад, бачите, як у Сомалі мати бере одного зі своїх дітей у неймовірно небезпечну путь, щоб спробувати знайти їжу для своєї дитини та інших, яких вона залишила, і вона шукає їжу, а дитина, яку вона принесла з собою, вмирає в неї на руках, тому що не змогла вчасно отримати їжу – уявіть своїх дітей у такій самій ситуації; уявіть себе у такому стані. Просто уявіть. Як люди, ми всі повинні бути вражені цим. Ми бачимо страждання і знаємо, що можемо з цим щось зробити. Тож давайте це зробимо.
(Оплески.)
