Дякую, пане президенте, за скликання сьогоднішнього термінового засідання. Ми вдячні заступнику генерального секретаря Фелтману за ґрунтовну інформацію, підготовлену за такий короткий час.
Лише п’ять днів тому ми тут, в Раді [Безпеки], засудили руйнівні наслідки атак, які вчинили підтримувані Росією сепаратисти на мирних жителів у східній Україні, і ми закликали Росію припинити підтримку, навчання і бойові дії разом із сепаратистськими силами. Члени Ради тиснули на Росію та сепаратистів не лише аби ті повернулися до дотримання угод, підписаних ними в Мінську, але насправді виконували їх своїми діями. На жаль, ми знову тут сьогодні, тому що Росія і сепаратисти в черговий раз проігнорували свої зобов’язання.
Цілі нові, але кінцева мета Росії залишається тією ж: захопити більшу територію і посунути лінію контрольованих Росією районів глибше на територію України.
На цей раз, однак, заяви сепаратистів ускладнюють стратегію Росії. У п’ятницю, 23 січня, фактичний лідер проросійських сепаратистів в Донецьку, Олександр Захарченко, заявив, цитую: «Сьогодні починається наступ на Маріуполь». Він також додав: «Більше не буде ніякого перемир’я». Він сказав, що сепаратисти не припинять свої напади, поки «не дійдуть до кордонів колишньої Донецької області», вихваляючись, що сепаратистські сили тепер «можуть атакувати в трьох напрямках одночасно». Представник Російської Федерації сказав сьогодні, що ці заяви ми вирвали з контексту. Який контекст може виправдати масований наступ на місто, в якому живе цивільне населення? Також зазначу, що напади у трьох напрямках, про нинішню можливість яких лідер сепаратистів говорить – що його сили мають такі можливості, – потребують багато зброї і сил. Ця можливість демонструє зміни, яких досягнуто завдяки значному, багатомісячному надходженню російських кадрів та важкого озброєння.
Ми знаємо, що Захарченко робив такі заяви, тому що говорив на камеру і його цитувало офіційне російське інформаційне агентство ТАСС. У суботу Захарченко сказав людям на мітингу в Донецьку: «Сьогодні почався наступ на Маріуполь». Він додав, що «Через кілька днів ми оточимо Дебальцеве», місто у дванадцяти кілометрах від лінії припинення вогню, встановленої в Мінську.
Якби ж то слова сепаратиста були лише пустою бравадою. На жаль, в суботу світ став свідком жахів, які були наслідком нападу сепаратистів на Маріуполь, місто в 25 кілометрах за межами лінії припинення вогню, яку було визначено у Мінську. Тільки в суботу під час ракетних ударів по місту більше 100 людей отримали поранення. Приблизно 30 осіб було вбито, в тому числі жінок, літніх людей і дітей, один з яких – чотирирічний хлопчик. Близько 40 залпів ракет вразили місто, влучивши в ринок, будинки, школи та інші цивільні споруди. Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ в Україні неупереджено вивчила воронки й дійшла висновку, що вони спричинені ракетами «Град», випущеними із реактивних систем залпового вогню з контрольованих сепаратистами територій.
Чому ці населені пункти важливі для росіян і сепаратистів? Маріуполь – портове місто, яке надасть Росії інші можливості забезпечувати сепаратистів. І контроль над містом стане ще одним кроком на шляху до створення сухопутного моста до незаконно окупованого Криму. Дебальцеве – стратегічний транспортний вузол, а також служить ключовою ланкою між Донецькою та Луганською областями. Не випадково ці стратегічні міста є об’єктами уваги Росії.
Коли в суботу члени Ради намагалися зробити спільну заяву, якою засуджували жертви серед цивільного населення і висловлювали стурбованість з приводу заяв сепаратистів, які ми чули, Росія її заблокувала. Не дивно, якщо врахувати, що менш ніж днем раніше Росія абсолютно спокійно поширювала заяви Захарченка в своїх державних ЗМІ. Було б дивно висловлювати стурбованість заявами, яким вона сприяла і які висвітлювала.
Але коли ваше державне інформаційне агентство поширює оголошення, які «смакують» новий наступ, і ваші дипломати відмовляються висловлювати занепокоєння з приводу них, ви генеруєте не тільки заяви, але й напади.
Але іноді, можливо, враховуючи невизначеність цієї кривавої війни, сепаратисти дуже чітко дають зрозуміти свої цілі. Справді, спершу Росія активно захоплювалася амбіціями сепаратистів щодо Маріуполя в новинах, а потім побачила ті ж жахливі картини та повідомлення про масове вбивство, які й ми всі бачили. І в цей момент, можливо, знаючи джерело використаної зброї, Росія намагалася заперечити свій зв’язок між сепаратистами і атаками. Російська служба новин ТАСС навіть спробувала стерти з офіційних новин всі цитати Захарченка про напади сепаратистів.
Не важко зрозуміти, чому Росія не хоче, щоб світ почув заяви сепаратистів. Минулої середи представник Російської Федерації заявив Раді [Безпеки], що «Російська Федерація повною мірою забезпечує виконання зобов’язань за мінськими домовленостями». У суботу ж Захарченко відкрито визнав, що його сили порушили ці домовленості. Здається, він не отримав російських інструкцій, які чітко закликають порушувати домовленості, роблячи вигляд, що насправді, ви їх не порушуєте.
Незважаючи на заяви Захарченка, Росія, як і раніше, намагається надурити міжнародну спільноту і звинувачувати українців у насильстві. Буквально вчора міністр закордонних справ Сергій Лавров заявив, що «погіршення ситуації в Україні – це результат постійних нападів, здійснених українськими державними військами, які порушили мінські домовленості». І те ж ми почули сьогодні від представника Російської Федерації.
Заяви Захарченка – це проблема для Росії, тому що вони занадто прямолінійні. Як ви, члени цієї Ради, знаєте і як, все більше і більше, бачить світ, сепаратистів, яких, за його словами, він очолює, навчає та оснащує Росія, і з на їхньому боці воюють російські війська. Тому, коли Захарченко хвалиться про захоплення території за межами «мінської лінії» припинення вогню; коли він оголошує на мітингах, що сепаратисти завдадуть удару по українських військах без жодного приводу; коли він говорить, що не зацікавлений в проведенні переговорів; він говорить не тільки про наміри сепаратистів, а й про наміри Росії. Цей наступ розпочато з ініціативи Москви. Його здійснюють підготовлені й фінансовані Росією сепаратисти, які використовують російські ракети і російські танки, які діють за підтримки російських військ і прямої допомоги з Росії.
Від грудня Росія передала сотні одиниць військової техніки проросійським сепаратистам на сході України, в тому числі танки, бронетехніку, ракетні системи, важку артилерію та іншу військову техніку. А в останні тижні Росія надала сепаратистам сотні одиниць сучасної передової зброї, в тому числі додаткові ракетні системи, важку артилерію, танки і бронетехніку.
Протягом другої половини січня, незважаючи на збитий МН-17, Росія навіть розгорнула в східній Україні сучасні ракетні та зенітні системи «земля-повітря», довівши рівень присутності російських об’єктів ППО в східній Україні до найвищого від вересня 2014 року. Існує пряма залежність між пересуванням важкої зброї, зростанням цього пересування через кордон і спробами сепаратистів захопити більше територій.
Цей арсенал став причиною жахливих смертельних подій. За даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини, період між 13 та 21 січня був найбільш «смертоносним» від моменту підписання мінської угоди 5 вересня. Протягом цього часу в середньому кожен день гинули 29 осіб. Від початку конфлікту в квітні 2014 року більше 5000 осіб було вбито і майже 11 000 отримали каліцтва. І сьогодні, саме в цей день, продовжуються напади на райони, в яких проживають цивільні, за межами лінії припинення вогню, визначеної в Мінську – не лише в Маріуполі і Дебальцевому, але й в Пісках та Станиці Луганській.
Для росіян Маріуполь і Дебальцеве можуть бути просто стратегічними шаховими фігурами в їх зусиллях, спрямованих на переміщення лінії контрольованої ними території. Але ці міста також є домівкою для сотень тисяч українських цивільних осіб. Майже 500 000 людей живуть в Маріуполі, другому за величиною місті Донецької області, і більш 25 000 живуть в Дебальцевому. В Маріуполі 92 дошкільні заклади, які відвідують 13 000 дітей.
Ми як і раніше вважаємо, що єдиним рішенням у цій ситуації є політичне рішення, а не військове. З цією метою ми продовжуємо підтримувати зусилля Контактної тристоронньої групи, а також «нормандської групи» міністрів закордонних справ. Ми вітаємо заяву «нормандської групи» в Берліні, якою визнано необхідність повного, негайного виконання мінських домовленостей.
Якщо позиція Росії щодо встановлення миру є серйозною, чому тоді Росія не засуджує заяви сепаратистів про їхні наміри першими атакувати українців і про те, що не вони більше не дотримуватимуться перемир’я, замість того, щоб намагатися вилучити ці заяви з повідомлень своїх державних інформаційних агентств? Якщо позиція Росії щодо встановлення миру є серйозною, чому вона не виводить свої танки і ракети «Град» зі східної України, замість того, щоб поставляти їх ще більше? Якщо позиція Росії щодо встановлення миру є серйозною, чому вона не відведе свої війська принаймні до ліній, узгоджених у Мінську, замість того, щоб поставляти у величезному обсязі російську важку зброю з метою «вирізати» нові лінії?
Тільки якщо Росія вдасться до цих кроків, буде шанс для політичного врегулювання, якого ми так гостро потребуємо.
Дякую.
