Дякую. Ми вже звикли жити в перекрученому світі, коли йдеться про Україну. Росія говорить про мир, а потім розпалює конфлікт. Росія підписує угоди, а потім докладає усіх зусиль, аби їх підірвати. Росія відстоює суверенітет країн, а потім діє так, наче кордонів сусідньої держави не існує. Але навіть для тих із нас, хто вже звикає до такого перекрученого світу, ідея, що Росія, яка створила і продовжує загострювати кровопролиття в Україні, сьогодні внесла резолюцію, що закликає врегулювати конфлікт мирним шляхом, виглядає принаймні іронічно. Аж надто іронічно, якщо взяти до уваги, що Рада [Безпеки ООН] на майже тридцятьох своїх засіданнях закликала Росію припинити ескалацію цього конфлікту.
Навіть в той час, як Росія вносить цю резолюцію, навчені й озброєні нею сепаратисти, разом з якими Росія воює, продовжують жорстоку і смертоносну атаку на підконтрольне Україні місто Дебальцеве, що у 30-40 кілометрах від лінії, встановленої вересневими Мінськими домовленостями. Впродовж дня ми отримували суперечливі повідомлення стосовно того, чи залишене Дебальцеве. Згідно із повідомленнями преси, так звана «дорога життя», що веде з міста, стала «дорогою смерті», на якій лежать тіла українських солдатів. І саме тоді, коли Рада [Безпеки ООН] закликає до дотримання режиму припинення вогню, який мав набути чинності опівночі у суботу, Росія підтримує масштабну атаку.
Ми не знаємо, скільки мирних жителів лишилося в Дебальцевому, тому що Росія і підтримувані нею сепаратисти відмовили у гарантуванні безпеки неупереджених спостерігачів ОБСЄ, які вже кілька днів намагаються потрапити до цієї зони, а це було одним із зобов’язань, яке, у цьому перекрученому світі, взяли на себе Росія і сепаратисти 12 лютого у Мінську.
Але ми знаємо з надійних медіа-повідомлень, що тисячі цивільних у Дебальцевому й навколишніх селах ховаються від сильних артилерійських обстрілів у вогких підвалах, часто без води, їжі, світла або елементарних медичних засобів. Нам відомо, що багато з тих, хто там лишився, хто переживає весь цей страх нещадного насильства, – люди похилого віку й діти, які самостійно не можуть евакуюватися.
І маючи навіть таку обмежену інформацію, ми напевно знаємо, що в той час, як Росія підписує ще одну угоду і зобов’язується зменшити ескалацію та дотримуватися миру, ті сили, яких вона навчає, оснащує й у діях яких бере участь на полі битви, лише загострюють цю битву, захоплюють ще території та вбивають українських солдатів, які стоять у них на шляху.
Ми потрапили у згубне коло. Міжнародні лідери проводять жорсткі, виснажливі переговори з метою схилити Росію до миру – у Женеві, в Нормандії, у вересні – в Мінську, у лютому – в Берліні, і знову у Мінську 12 лютого, коли було підписано імплементацію домовленостей, а тепер – у Нью-Йорку. Втім, зобов’язання Росії жодним чином не стосуються дій її солдатів та підтримуваних нею сепаратистів там, на місці подій.
Пане президенте, Сполучені Штати висловлювали одну й ту саму позицію на всіх тридцяти засіданнях Ради [Безпеки ООН] стосовно України. Дозволю собі її повторити. Ми виступаємо за мир в Україні. Ми виступаємо за суверенітет, незалежність, територіальну цілісність та єдність України. Ми – за припинення насильства у східній Україні, яке від квітня минулого року вже забрало понад 5600 життів і змусило приблизно один мільйон людей полишити свої домівки. Ми виступаємо за те, аби усі підписанти угод, укладених у вересні 2014 року – зокрема, Росія та підтримувані нею сепаратисти – виконували взяті на себе зобов’язання. І ми виступаємо за «Комплекс заходів з імплементації Мінських домовленостей» від 5 та 19 вересня, який узгодили лідери України, Росії, Німеччини і Франції минулого тижня. Скажу прямо, комплекс заходів з імплементації, підписаний 12 лютого, – це дорожня карта для виконання зобов’язань, взятих на себе цими підписантами за вересневими Мінськими домовленостями.
Президент Олланд, президент Порошенко, канцлер Меркель і президент Путін кожний чітко дали зрозуміти, коли погоджувалися на комплекс заходів з імплементації 12 лютого, а також коли зробили спільну декларацію, що вони «так само готові реалізовувати Мінські домовленості». «Мінські домовленості» у заголовку, множина, стосуються тих, що підписані 5 вересня і 19 вересня тими є підписантами, а «заходи з імплементації» у заголовку чітко вказують на те, що комплекс від 12 лютого має на меті початок виконання вересневих домовленостей, а не їх підміну, як тепер починає стверджувати Росія.
Сполучені Штати відкидають будь-яке тлумачення цієї резолюції, яке анулює попередні зобов’язання сторін. Усі сторони мають виконувати усі зобов’язання, взяті за Мінськими домовленостями у вересні. Узгоджені у комплексі заходів від 12 лютого кроки включають повне припинення вогню, відведення важкого озброєння від встановленої вересневими домовленостями лінії зіткнення, звільнення усіх заручників та поступове відновлення територіального суверенітету України і контролю нею її міжнародного кордону.
Часто дискусії тут, у Раді, відбуваються у вакуумі, вони відірвані від реальності. У реальному світі Олексій Кравченко, чоловік віком 73 роки, мешканець підконтрольного українським силам міста Світлодарськ, поблизу Дебальцевого, щойно розповів репортеру, що провів багато ночей разом із онуками в укритті на своєму подвір’ї під час нічних бомбардувань. Олексій переказав репортерові слова онука: «Дідусю, я не хочу помирати молодим». Олексій говорить: «Я тримав своїх онуків, вони тремтіли, я дивився в їх вічі і бачив там страх». Стосовно домовленості від 12 лютого Олексій сказав: «Тепер ми маємо надію». Проте, на жаль, бої неподалік від дому Олексія тільки ще більше посилилися.
Але ми закликаємо Росію втілити надію у справжні дії, втілити надію в реальні результати, і зробити це негайно.
Сьогоднішнє засідання Ради – це спроба підтримати угоду, яку вже поставлено під загрозу заявами сепаратистів, що не дотримуються повного припинення вогню, продовжують атаки на Дебальцеве і відмовляють – разом з Росією – у доступі Спеціальній моніторинговій місії ОБСЄ. Ми чекаємо від Росії, яка зробила і розпалила цей конфлікт, вийти зі створеного нею перекрученого світу й поважати внесену нею сьогодні резолюцію, спрямовану на завершення цього конфлікту. Дякую.
