ФАРІД ЗАКАРІЯ: Чи буде справедливим сказати, що стосовно Росії ваша політика виявилася досить ефективною у забезпеченні реальних витрат для російської економіки, але вона не втримала Володимира Путіна від створення нестабільності на території України? Схоже, що в останні кілька тижнів відбувається ескалація конфлікту.
ПРЕЗИДЕНТ ОБАМА: Я вважаю, це абсолютно справедливо. І я думаю, що це доказ непридатності рішень, які пан Путін приймає від імені своєї країни. Подивіться, якими були російсько-американські відносини. Коли я вступив на посаду, ми говорили про перезавантаження, і, мені здається, я встановив ефективні робочі відносини з паном Медведєвим.
В результаті російська економіка зростала, вони мали можливість диверсифікувати свою економіку, у них були міцні відносини і з країнами Європи і з рештою світу, і з нашою допомогою вони вступили до СОТ. А з тих пір як пан Путін прийняв рішення щодо Криму і України – не тому, що в нього була якась велика стратегія, а, по суті, тому, що його застали зненацька протести на Майдані, а також втеча Януковича після того, як ми виступили посередником у переході влади в Україні, – відтоді його імпровізація втягувала його все більше в ситуацію, яка є порушенням міжнародного права, яка порушує цілісність, територіальну цілісність України, яка призвела до дипломатичної ізоляції Росії, породила в Європі недовіру до ділових відносин із Росією, довела до накладення на Росію санкцій, які шкодять її економіці в той час, коли нафтові доходи падають.
Немає такої формули, за якою це скінчиться для Росії добре.
Анексія Криму – це для Росії витрати, а не вигода. Пройшли ті часи, коли завоювання земель служило формулою набуття статусу великої держави. Сьогодні міць країни вимірюється знаннями, вмінням, здатністю експортувати товари, винаходити нові види продукції і послуг, впливом і…
ОБАМА: …його стратегія не забезпечує нічого з цього. Абсолютна істина полягає в тому, що ми бачимо керівника, який постійно пропускає ті виходи із ситуації, які ми йому забезпечили, враховуючи розмір російської армії, враховуючи те, що Україна не член НАТО, і у зв’язку з цим є чіткі межі того, що ми могли б зробити у військовому плані, бачте, Путіна це поки не зупиняє.
Тим, хто говорить, що нам потрібно робити більше, я сказав, що ми можемо домагатися все більших і більших витрат, і саме це ми і робимо, і ми можемо чинити дипломатичний тиск. Я думаю, що з боку Сполучених Штатів або інших країн світу було б нерозумно прийти до реального військового конфлікту між США і Росією.
З нашого боку ми підсилюємо ті прикордонні держави, які входять в НАТО…
ЗАКАРІЯ: Але ви не…
ОБАМА: …і даємо ясно зрозуміти, що цю межу не можна перетинати, бо нам доведеться вжити заходів військового характеру для захисту наших союзників. Це написано в статті V [Статуту НАТО].
ЗАКАРІЯ: Але ж в останні місяці і тижні ви не бачили ознак того, що Путін готовий піти на угоду?
ОБАМА: Останнім часом ми чули багато публічних заяв – під час зустрічей з канцлером Меркель, президентом [нерозбірливо – Олландом] і з нами, – в яких він говорив одне, але його справи говорять про інше. А бачимо ми постійно одне й те ж: що сепаратистів фінансують з Росії, вони проходять підготовку в Росії, їхню стратегію надають із Росії, російські війська підтримують їх. Ми ще не бачили визнання з боку Кремля того, що вирішення цього питання – в довгострокових інтересах Росії.
Тому, крім забезпечення все більших витрат для Росії, один з найважливіших заходів, яких ми можемо вжити – це продовження підтримувати економіку України та ініційовані Києвом реформи. І треба зазначити до їх честі, що президент Порошенко і прем’єр-міністр Яценюк розпочали значні реформи, які змінять країну, якщо їм дати шанс.
Тож ми продовжимо діяти за двома напрямками: посилювати тиск на Росію і зміцнювати Україну, даючи зрозуміти пану Путіну, що з’їзди з цієї дороги на шляху дипломатичного врегулювання не перекриті.
Наразі я не маю особливого оптимізму з приводу ймовірності того, що пан Путін змінить свою позицію, почасти через одне питання, в якому він в своїй політиці досяг значного успіху. Я вважаю, йому вдалося добитися – частково завдяки підтримуваним державою засобам масової інформації та російському телебаченню, а також всіма доступними йому механізмами придушення інакомислення в країні і спираючись на сильний націоналізм, який існує в Росії – так от, чого йому вдалося домогтися, – це підвищення свого рейтингу.
По суті, великою мірою його відмова від зближення з Заходом відбулася, коли він вирішив переобиратися, а його популярність не досягала звичного для нього рівня. Ви пам’ятаєте, в Москві проходили акції протесту, на які почали виходити тисячі людей. Саме тоді активізувалася анти-західна і антиамериканська риторика в радянському стилі.
Нині він дивиться не вперед, а назад. Можливо, з часом він передумає. Поки ж нам треба проявляти твердість, захищаючи своїх союзників і підтримуючи принципи, завдяки яким в Європі від часу закінчення Другої світової війни зберігається мир.
