Промова Посла Йованович на Конференції з морської безпеки

 29 листопада 2018 р.

Доброго ранку! Вітаю всіх.

Я хочу подякувати вас за те, що запросили мене сьогодні сюди і дякую організаторам за проведення цієї конференції котра, як виявилось проводиться в дуже критичний момент.

Події 25 листопада надали додаткову актуальність Військово-морській стратегії України. Це нагадує нам, що формулювання стратегії – це не академічне завдання, а завдання з реальними наслідками, що мають життєво важливе значення для світу.

Майже п’ять років тому Росія роз’язала війну, яка забрала понад 10 тисяч життів; вона набирала і збавляла оберти насильства відповідно до своїх внутрішніх політичних цілей.

Це доповнило їхню військову кампанію різноманітними гібридними заходами, спрямованими на дестабілізацію економіки, суспільства, телекомунікацій та уряду України.

Весь час вона намагалась підтримувати хибну відмовку що, вона непричетна до конфлікту.

У неділю Росія перейшла межу. Скептики та російські чиновники більше не можуть заперечувати те, що нам давно відомо: мотузки, якими контролюють ляльки у цьому конфлікті, – чи то це “маленькі зелені чоловічки” або так звані сепаратисти, – можна відстежити безпосередньо до Москви.

Фактично, Москва визнала свої дії, і російські війська першими відкрито атакували українські війська, що також призвело до насильства, що простяглося від землі до моря.

Ця атака являє собою небезпечну ескалацію і є складовою частиною російських агресивних дій.

Після цього Росія, як і очікувалось, звернулася до свого довідника з дезінформації: російські чиновники надали понад десять різних версій подій, щоб заплутати громадськість, засоби масової інформації та іноземних посадовців.

Немає жодного сумніву, факти є зрозумілими:

Українські кораблі відправились з одного українського порту в інший український порт через єдиний можливий маршрут, так як це їхнє право в рамках Азовської угоди.

Вони повідомили по радіо про свої наміри російським судам у цьому районі і не отримали відповіді.

Росія тоді вирішила заблокувати прохід українських кораблів, протаранила одного з них та відкрила вогонь.

Коли українські судна відступали – і дозвольте мені повторити це- коли українські судна відступали, Росія затримала 24 українських моряка, поранила декількох, а також захопила три українських кораблі. Росія все ще утримує цих моряків.

Напад та захоплення були грубими порушеннями міжнародного права, а також переслідування російськими кораблями по українських територіальних водах Криму, що є невід’ємною частиною суверенної території України.

Ми закликаємо Росію здійснити деескалацію напруги, яку вона створила, повернути Україні затриманих членів екіпажу та її судна, а також поважати суверенітет та територіальну цілісність України у межах її міжнародно визнаних кордонів, включно з територіальними водами.

Захист свободи судноплавства від російських загроз є першочерговим завданням для захисту української економіки та її населення, а також безпеки та стабільності в Чорноморському регіоні.

У зв’язку з цим українська військово-морська стратегія є головним досягненням. Це більше, ніж просто документ: він представляє собою рішення та зобов’язання захищати суверенітет та територіальну цілісність України.

Сполучені Штати підтримують право України на це та ми будемо продовжувати стояти з людьми України проти російської агресії.

І наша підтримка не лише на словах.  Я могла б пройтися по довгому списку, що я обіцяю не робити, про ті види підтримки, які ми надали українському флоту за останні кілька років.

Ми – як я думаю, багато людей знають, обговорили це минулого року на цій військово-морській конференції – ми незабаром доставимо два катери класу Island; ми розпочали багатоетапний проект з українцями з надання радарних систем; та обміну даними з сайтами ВМС США, щоб покращити здатність України здійснювати моніторинг морського простору; інфраструктура, про яку говорив адмірал Воронченко на кількох українських військово-морських об’єктах, яким ми допомагаємо; військово-морські навчання Sea Breeze, що пройшли у вісімнадцятий раз; і звичайно, військово-морська присутність в Чорному морі, узгоджена з НАТО, це близько 250 днів на рік присутності США або НАТО в Чорному морі. Також, ми пишаємося тим, що надали певну допомогу у розробці морської стратегії, яка була представлена та оголошена на цій конференції.

Ці та інші кроки, я думаю, свідчать про серйозність наших зобов’язань та ми нині розглядаємо додаткові способи, якими Сполучені Штати могли б допомогти Україні для подальшого розвитку її морських можливостей.

Але в умовах розгортання того, що можна назвати лише кризою, ми повинні пам’ятати:

Військові конфлікти, як знають американці та українці, часто є визначальними моментами для нації.

Дії Росії були грубим порушенням міжнародних норм та принципів справедливості.

І перед лицем цього виклику, Україна повинна прокласти курс, яким вона може пишатися передаючи його в спадок майбутнім поколінням; щоб прокласти курс, який є прикладом євроатлантичних ідеалів, яких Україна прагне.

Мені не потрібно нікому казати в цій кімнаті, що Україна прийняла серйозне рішення щодо оголошення воєнного стану.

Важливо, як це рішення буде виконуватись, і за цим будуть уважно спостерігати міжнародні партнери, але найголовніше, за цим будуть уважно спостерігати українські громадяни зараз і в майбутньому.

Важливо, щоб Україна продовжувала захищати демократію, громадянські свободи та дух Революції Гідності.

Та важливо, щоб Україна обмежувала використання цієї влади лише тим, що абсолютно необхідно для протидії російській загрозі.

25 листопада українські моряки захищали суверенітет України та право всіх українців бути вільними на своїй території.

Вони поширили на морський простір захист принципів свободи, незалежності, суверенітету та демократії України, які надихнули Революцію Гідності.

Отже, це моє сподівання для України, щоб мудрі голови та хоробрі серця, котрі біля українського штурвалу чітко дотримуються курсу, прокладеного героями на Майдані, багато з яких є тут сьогодні, та котрий продовжили герої в Чорному морі.

Українські моряки, що в полоні, вільні громадяни, а також майбутнє покоління заслуговують на це.

Слава Україні!