Сьогодні кримськотатарський народ відзначає 71-у річницю примусової депортації радянським урядом понад 230 тисяч кримських татар з їх батьківщини. Цю подію щороку відзначали в Криму, від вшанування 50-ї річниці в Сімферополі 1994 року. Проте, цього року, в умовах російської окупації, кримським татарам було заборонено проводити традиційний мітинг пам’яті.
Депортовані сталінським СРСР пройшли через неймовірні страждання, голод, смерть і хвороби під час довгої подорожі на Урал, в Середню Азію та Сибір. Потому були десятиліття гонінь і неправдивих звинувачень з боку радянської влади. В той час як їхні бабусі й дідусі були змушені жити у вигнанні і під репресіями, а багато з їхніх нащадків так ніколи і не повернулися, сьогодні кримські татари також стикаються із репресіями і дискримінацією в окупованому Росією Криму, не маючи свого представництва і не маючи змоги звернутися по допомогу. Майже 10 тисяч кримських татар були змушені покинути свою батьківщину. Тих, хто залишився, піддають переслідуванням, у тому числі допитам, побиттям, незаконним затриманням і проведенням рейдів поліції в їхніх будинках і мечетях. Ця жорстокість і порушення прав людини повинні припинитися.
Ми приєднуємося до кримських татар і всього українського народу у вшануванні цієї сумної річниці; ми пам’ятаємо тих, хто віддав своє життя або постраждав від репресій як у 1994, так і в 2015 році. Ми засуджуємо незаконні спроби Росії анексувати Крим, які ми не визнаємо, і закликаємо Росію припинити окупацію. Ми також підтверджуємо нашу підтримку суверенітету і територіальної цілісності України і нашу тверду прихильність дотриманню прав людини на всій території України, в тому числі в Криму.
